“Стокгольмський золотий кодекс” / “Codex Aureus Holmiensis”, 750

В історії європейського книжкового мистецтва одразу кілька рукописів називаються “золотими кодексами”, однак чи не найекзотичнішим з них вважають той, що в науковій літературі отримав назву “Стокгольмського” (“Codex Aureus Holmiensis”). Назва ця досить умовна, за сучасним місцем збереження, бо походження раритету не скандинавське, а англосаксонське. Припускають, що його створили близько 750 року на півдні Англії, ймовірно спеціально для одного з найдавніших і найзнаменитіших англійських християнських храмів – собору в Кентербері.

Це був час активної воєнної експансії вікінгів на Британські острови. Під час одного з таких набігів у IX столітті “Золотий кодекс” був викрадений з собору і повернутий лише за кілька десятиліть стараннями родини місцевого аристократа, олдермена Альфреда. Про це розповідає урочиста маргіналія староанглійською мовою наприкінці основного тексту. Наступна історична згадка про книгу стосується вже 1690 року, коли відомий шведський лінгвіст і дипломат Юхан Габріель Спарвенфельд викупив її в Мадриді у відомого іспанського бібліофіла Гаспара де Харо, сьомого маркіза дель Карпіо. 1705 року Спарвенфельд подарував “Codex Aureus” Королівській бібліотеці у Стокгольмі, попередниці Національної бібліотеки Швеції, де він і зберігається нині під шифром MS A. 35.

Змістовно рукопис є доволі типовим середньовічним латиномовним Четвероєвангелієм, ілюстрованим чотирма повноаркушевими зображеннями євангелістів (збереглися лише образи Матфія та Іоанна), шістьма декорованими таблицями канонів і кількома великими ініціалами. Всі ці малюнки свідчать про високу мистецьку кваліфікацію автора і володінння різноманітними художніми техніками: тут знаходять і риси кельтського стилю, і помітні італійські впливи, і деякі очевидні мотиви франкської ілюстративної традиції. Дехто з мистецтвознавців взагалі вважає “Стокгольмський золотий кодекс” найранішим зразком каролінзького мистецтва. Загалом книга містить 193 пергаментних аркуша формату 39,5 на 31,4 см.

Однак найбільшою принадою рукопису є, як не дивно, не малюнки, а звичайні неілюстровані сторінки з текстом. Автор перетворив їх на одну суцільну ілюстрацію, створивши справжній декоративний шедевр. Весь аркушевий масив виглядає як така собі “зебра”, де чергуються звичайні нефарбовані пергаментні сторінки і сторінки, пофарбовані у пурпурний колір, що мало наслідувати величну манеру імператорського Риму. На звичайних сторінках текст виконаний чорним чорнилом і кіновар’ю (червоним кольором) з фрагментарним додаванням інших фарб.


Пурпурні сторінки виконані в техніці хризографіі, тобто золотим і срібним чорнилом і іншими світлими тонами (наприклад, білилом). Рядки пронизані численними геометричними конструкціями, художніми комбінаціями різнокольорових крапок і рисок, що складають вибагливі композиції, зокрема фігури складних хрестів. Все це і зараз мерехтить, переливається і нагадує коштовний гобелен, можна лише уявити, яке потужне враження справляв рукопис в часи своєї “молодості”, коли кольори були свіжими, а їхнє буяння просто било в очі.


Познайомитися з цифровою копією пам’ятки можна з допомогою “Світової цифрової бібліотеки”.

* * *

Продубльовано на ФБ-сторінці