“Урбатагірк” / “Книга п’ятниці”, 1512

На знак підтримки боротьби вірменського народу за свободу розміщуємо публікацію про одну з найвидатніших пам’яток вірменської писемності.

Перша друкована книга вірменською мовою “Урбатагірк” (“ՈՒՐԲԱԹԱԳԻՐՔ”, “Книга п’ятниці”) була видана в італійській Венеції 1512 року. У той період Вірменія перебувала під пануванням Османської імперії і провідну роль у збереженні вірменської мови і літературної традиції грала зарубіжна діаспора. Про особу першодрукаря досі майже нічого не відомо окрім імені – Акоп на прізвисько Мегапарт (“Грішник”). Чому саме “грішник” також ніхто не знає. У Венеції, як і по всій Італії, діяла заборона Ватикану на видання книг іноземцями, тож, припускають, Папа Юлій ІІ зробив виняток на прохання заможних вірмен-католиків, які осіли у місті. Принаймні, одна з чотирьох повносторінкових гравюр книги зображує саме цього понтифіка у повний зріст.

“Урбатагірк” містить 124 сторінки і написана класичною вірменською мовою грабар, надрукована чорною і червоною фарбами шрифтом “шхагір”. Текст складається з римованих молитов і лікарських рекомендацій: “рецептів” від пристріту і зурочення та різноманітних заклинань. Власне, друкований “Урбатагірк” постав на основі однойменних рукописних збірників, настільки популярних, що неписьменні вірменські селяни заучували ці тексти напам’ять. Щоб унаочнити виклад, Акоп Мегапарт поставив ілюстрацією “вірменізовану” католицьку гравюру “Відвідування хворого”, де один з трьох католицьких ченців зусиллями гравера перетворився на священика-вірменина, “надягнувши” на голову вегар (клобук вірменського монаха) і подовживши бороду.

На додаток укладач включив у свою збірку 41-й розділ “Книги скорботних піснеспівів” поета-філософа X століття Григора Нарекаці, “Ахотк” (“Молитву”) св. Кіпріана Антіохійського та історію його навернення до християнства, а також житіє св. Юстини і ще низку повчальних бесід.


Цікаво, що кожен екземпляр “Урбатагірк” Акоп Мегапарт позначив особистим знаком – першим вірменським екслібрисом у вигляді круга, увінчаного хрестом і розбитого на чотири симетричних сектори. У полі секторів проставлені латинські літери D.I.Z.A., що розшифровуються наступним чином: D (Dei servus) – раб божий, I (Іаcobus) – Акоп, Z – припускають, що так зашифроване слово Джугаєці, яке позначало вихідця зі старовинного міста Джуга (нині Джульфа в Азербайджані), A (Armenius) – вірменин.

З цифровою копією пам’ятки можна познайомитися на сайті Світової цифрової бібліотеки.

* * *

Продубльовано на ФБ-сторінці