“Азбука словено российская ко обучению малолетним”, 1755

У фондах Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського під шифром Ал-232 зберігається рідкісна рукописна пам’ятка середини 18 століття – своєрідний підручник у вигляді довгого паперового сувою. Артефакт для чернігівських музейників має особливе значення, адже походить безпосередньо з колекції українських старожитностей Василя Тарновського-молодшого (1838–1899), на основі якої постав сучасний музей і яка й нині є перлиною його зібрання. Цього року в Чернігові урочисто відзначається 180-річчя від дня народження колекціонера.

У другому томі “Каталога Музея украинских древностей”, підготовленому Борисом Грінченком і опублікованому 1900 року вже після смерті Тарновського, в розділі “Сочинения ХVII и ХVІІІ веков (книги и свитки)” під номером 6 фіксується “Азбука словено российская ко обучению малолетним внейже часть арифметика и протчее. Писана 1755 году майя 16 дня”. Укладач каталогу описує рукопис як “длинный свиток, в котором после азбуки находятся “вопросы и ответы”, а затем формы обращений в письмах к разным лицам. Свиток украшен многими рисунками”.

Отже, йдеться про імпровізований комплексний навчальний посібник і водночас наочне приладдя, найшвидше, якогось домашнього вчителя, де стисло викладені основні базові “науки”, потрібні молодому провінційному дворянинові. Можливо, на чомусь подібному отримував свої перші знання великий Гоголь, який, за свідченням Пантелеймона Куліша, “получил первоначальное воспитание дома, от наемного семинариста”.

На жаль, від кого саме потрапила “Азбука” до Василя Тарновського, так і лишилося невідомим.