Терор знімають з обліку

У Росії на підставі засекреченого міжвідомчого наказу 2014 року знищуються архівні облікові картки з відомостями про репресованих в СРСР. Про це повідомив директор Державного музею історії ГУЛАГу (Москва, РФ) Роман Романов. Знищення карток означає повне видалення інформації про знаходження засуджених в системі ГУЛАГу. Центр документації музею історії ГУЛАГу зіткнувся з несподіваною інформацією, ігнорування якої може мати, на думку співробітників, катастрофічні наслідки для вивчення історії таборів і отримання даних про жертви репресій. Дослідники минулого отримали відповіді з МВС, в яких говорилося про знищення архівних облікових карток засуджених.

“В случае если заключенный умирал или погибал в лагере, его личное дело отправлялось на бессрочное хранение, – пояснив пан Романов. – А если человек освобождался, то его дело уничтожалось, но составлялась архивная карточка, где указывались ФИО, год и место рождения, передвижение заключенного между лагерями и лагерными пунктами, а также дата освобождения”. Про практику знищення карток дізнався один з партнерів музею, дослідник Сєргєй Прудовскій. Цієї весни він розшукував інформацію про репресованого селянина Фьодора Чазова, чий брат Григорій вижив після розстрілу, зміг дійти 1938 року до голови Всеросійського ЦВК Міхаіла Калініна і знову був відправлений на розстріл. Фьодор Чазов був засуджений на п’ять років таборів і висланий в Магаданську область.

“Я запросил УМВД по Магаданской области. Они ответили, что личное дело заключенного было уничтожено еще в 1955 году согласно приказу тех лет. При этом выяснилось, что архивная учетная карточка тоже была уничтожена”, – розповів пан Прудовскій. На його запитання, на якій підставі це зроблено, начальник інформаційного центру УМВС Росії по Магаданської області Міхаіл Сєрьогін повідомив, що є міжвідомчий наказ під грифом “для службового користування” від 12 лютого 2014 року “Об утверждении наставления по ведению и использованию централизованных оперативно-справочных, криминалистических и разыскных учетов, формируемых на базе органов внутренних дел РФ”. Цей наказ підписаний спільно МВС, Мін’юстом, МНС, Міноборони, ФСБ, ФСКН, ФТС, ФСО, СВР, а також Генпрокуратурою і Державною фельд’єгерською службою. “Срок хранения карточек на осужденных — до достижения ими (осужденными) 80-летнего возраста, – йдеться у відповіді пана Сєрьогіна. – Срок хранения карточки на Чазова Федора истек в 1989 году, уничтожена карточка по акту от 11 сентября 2014 года”.

“Уголовные дела граждан хранятся в ФСБ либо в госархивах. Но все они заканчиваются датой осуждения и сведениями о приговоре: расстрел или лагерь. С расстрелом понятно. А информация, куда был отправлен приговоренный к лагерям, выжил ли, переводился ли из одного лагеря в другой, находится только в учетных карточках, хранящихся в МВД. И эта информация после уничтожения карточки предается забвению”, – пояснив пан Прудовскій. Він зазначив, що точна кількість засуджених в роки радянських репресій невідома. Тільки на 1937-1938 роки припадає понад 1,7 млн арештів за політичними статтями. За підрахунками міжнародного товариства “Меморіал”, загальне число репресованих може сягати 12 млн.

У Росархіві досліднику повідомили, що всі документи про засуджених за радянських часів повинні пройти експертизу. У разі визнання документа цінним він ставиться на держоблік і підлягає безстроковому зберіганню. Однак на практиці непублічне знищення унікальних матеріалів триває.

За матеріалом Анастасії Курілової – “Коммерсант”