Віртуальна виставка до 250-річчя Коліївщини

Цього року минає 250 років від однієї з багатьох трагічних і героїчних подій історії українського народу – гайдамацького повстання, яке називають Коліївщиною. На офіційному сайті Центрального державного історичного архіву України, м.Київ згаданій даті присвячено віртуальну документальну виставку, підготовлену завідувачем сектору відділу довідкового апарату та обліку документів Олексієм Кузьмуком.

Сучасники, зокрема представники влади Речі Посполитої, оголошували повсталих розбійниками, які начебто безпричинно виступали проти вищих, середніх та нижчих станів Київського, Брацлавського, частково Волинського, Подільського і навіть Руського воєводств Корони Польської, переслідували і вбивали своїх панів разом з державцями та орендаторами, а тому оголошувалися гайдамаками (від турецько-арабського “hajdemak” – гнати, відбирати, займатися розбоєм).

У гайдамацькому русі, який проіснував усе XVIII ст., брали участь представники різних станів українського населення Корони Польської, Гетьманщини та Запорозьких Вольностей – козаки, міщани, селяни, православне духовенство, дрібна православна (а інколи уніатська й навіть католицька) шляхта. Тогочасна польська влада оцінювала цей рух не інакше як “хлопські бунти”.

Збройні виступи представників різних станів мали під собою глибинні релігійні, соціальні, економічні, політичні, міжнародні, національні, світоглядні та інші історичні причини.

Навколо підгрунтя, перебігу і наслідків гайдамацького руху на українських землях Речі Посполитої протягом довгого часу дискутують представники української, польської, російської, французької, єврейської (ізраїльської), американської та інших історичних наук світу.

На жаль, і до сьогодні історики різних країн не прийшли до єдиної думки щодо внутрішнього змісту тих подій й досить часто по різному їх оцінюють: що це було – прояв релігійних чи етнічних війн, соціального розбійництва чи національно-визвольного повстання, селянської “революції” або ж нової козацької війни, а чи ще щось інше?

1768 р., грудня 24. – Свідчення полоненого гайдамаки Семена Чернишенка у Київській губернській канцелярії про його участь в боях з поляками під містечком Мотовилівкою в складі одного з козацьких загонів. ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 5595, арк. 4 (початок документу).

У фондах Центрального державного історичного архіву України, м. Київ зберігається велика кількість матеріалів, які висвітлюють складні події часів Коліївщини.

На виставці представлено документи з ф. 59, Київська губернська канцелярія, та ф. 127, Київська духовна консисторія, які дозволяють поглянути на повстання очима її безпосередніх учасників та жертв. З допитів полонених гайдамаків довідуємося про причини вступу їх до повстанських загонів, хід бойових дій, грабунки тощо. Від дій різних сторін конфлікту (конфедератів, гайдамаків-повстанців, звичайних грабіжників, російських солдатів) потерпали перш за все монастирі. Про це, зокрема, йдеться у донесеннях ігумена Свято-Миколаївського Пустинно-Медведівського монастиря ієромонаха Вісаріона київському митрополиту Арсенію Могилянському.

1769 р., квітня 21. – Донесення ігумена Свято-Миколаївського Пустинно-Медведівського монастиря ієромонаха Вісаріона київському митрополиту Арсенію Могилянському про напад на обитель гайдамаків і причетність до цього ієромонаха Ієракса. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1024, спр. 1909, арк. 1 (початок документу).

* * *

Продубльовано на ФБ-сторінці