Енінський Апостол, 11 ст.

Історикам добре відомо, що чимало збережених до нашого часу києворуських текстів були перекладами з болгарських оригіналів. Скажімо, знаменитий Ізборник князя Святослава Ярославича 1073 року є буквальним перекладом аналогічного збірника, створеного для болгарського царя Симеона І десь на межі 10-11 ст. на основі ще давніших грецькомовних текстів. З тої пори Болгарія пережила чимало трагічних етапів, відповідно й місцева книжкова спадщина збереглася нерівномірно. І все ж цікаво, яка з рукописних пам’яток у нинішній Болгарській державі є найдавнішою?

Таким раритетом вважається т. зв. Енінський Апостол – навіть не книга, а залишки кириличної пергаментної книги 11 століття. Колись це був 220-аркушевий примірник апостола-апракоса (формату 19,5 x 15,5 см), тобто тієї частини Євангелія, куди входять “Діяння” і “Послання” святих апостолів. Донині уціліли лише 39 аркушів переважно поганої збереженості, від деяких дійшли окремі шматочки. Текст виконаний одним автором і має виразний нахил праворуч, а за стилем нагадує тип візантійського письма 9 ст., що отримав назву “слов’янський унціал”.

Основне чорнило темно-коричневе, заголовки виділені кіновар’ю, збереглися окремі елементи оформлення, зокрема 20 різноманітних художніх ініціалів. Найвиразнішою особливістю Енінського Апостола вважають те, що автор манускрипту іноді поряд з кириличними літерами механічно вживав глаголичні, тобто в житті активно користувався обома абетками.

Пам’ятка отримала свою назву від старовинного села Еніни у центральній частині Болгарії, за 236 км від столиці. 1960 року проводився ремонт місцевої церкви св. Параскеви (“св. Петка”) і робітники випадково наштовхнулися на залишки якогось давнього рукопису. Сільський вчитель спершу передав знахідку до музею сусіднього міста Казанлика, а вже звідти вона потрапила до фондів Народної бібліотеки ім. свв. Кирила та Мефодія у Софії, де перебуває й нині під шифром НБКМ 1144. Манускрипт факсимільно публікувався у 1965 і 1983 роках.

* * *

Продубльовано на ФБ-сторінці