Чи існувало чернігівське літописання домонгольського періоду?

Відповідь на це питання можна отримати, прочитавши монографію Ірини Чугаєвої. Днями авторка презентувала книгу широкому загалу.

Чернігівське літописання ХІ–ХІІІ ст.: історіографічний міф чи історичне джерело? [Текст] : монографія / І. К. Чугаєва; відп. ред. В. О. Дятлов. – Чернігів : ПАТ “ПВК «Десна»”, 2018. – 336 с.

У монографії на основі аналізу наукової літератури та залучення широкого кола писемних, зокрема літописних та агіографічних джерел, XIІІ–XVI ст. здійснено комплексне дослідження чернігівських літописних фрагментів ХІ – середини ХІІІ ст. Завдяки окресленим критеріям і методиці виокремлення чернігівських літописних звісток ХІ – ХІІІ ст. було виділено літописні фрагменти чернігівського походження та змісту з південноруських, новгородських та північно-східних літописних зводів на тлі процесу становлення й укріплення Чернігівського князівства. Обґрунтовано структуру ймовірного чернігівського літописання ХІ–ХІІІ ст. і здійснено реконструкцію Чернігівського літописання Ольговичів, а також схарактеризовано його ідейні, змістовні та стилістичні особливості.

Для науковців, краєзнавців, викладачів, студентів, учителів історії і всіх, хто цікавиться історією Київської Русі та Чернігово-Сіверської землі зокрема.

ISBN 978-966-502-603-7

— Задум написати монографію з’явився після захисту дисертації згаданої тематики у 2012 році. Над рукописом працювала майже п’ять років. На сьогодні це перше і єдине комплексне історико-джерелознавче дослідження унікального культурного явища — місцевого літописання давньоруського часу, — зазначила Ірина Чугаєва. — Чернігово-Сіверщині є чим пишатися: це було не лише одне з найбільших за площею та чисельністю князівство, одне з найміцніших державницьких утворень Центрально-Східної Європи, а й мала батьківщина відомих амбітних князів, православний центр з численними духовно-релігійними пам’ятками. До речі, п’ять з них збереглися в Чернігові. Це все показує суперництво між Києвом і Черніговом. За таких умов тут мало вестися літописання.

Загалом літописання було модним явищем давньоруського часу, а літописець був фактично «піар-менеджером» того чи іншого києво-руського володаря. Літопис був своєрідною візитівкою князівства та династії, яка в ньому правила. Причиною того, що чернігівські літописи не збереглися, авторка вбачає у монгольських набігах у ХІІІ столітті. Не виключає з причин і конкуренцію між Київщиною та Чернігово-Сіверською землею.

У своїй праці Ірина Чугаєва також здійснила реконструкцію Чернігівського літописання Ольговичів.

Видання насичене цитатами з літописів і додатками, що відображають основні риси чернігівських літописних фрагментів (ілюстрації до тексту). Воно стане у нагоді не тільки науковцям та студентам, а й усім, хто цікавиться історією Київської Русі та Чернігово-Сіверської землі.

Варто зазначити, що монографія видана коштом обласного бюджету у ста примірниках за результатами обласного конкурсу рукописів місцевих авторів. Він проводиться щороку з метою відкритого відбору творів для випуску друком у рамках обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер Чернігівської області. Видані книги згодом потрапляють до бібліотек, закладів освіти та культури, інших зацікавлених установ та організацій, розповсюджуються на виставках та презентаційних заходах. Наразі вийшли друком усі книги, що стали цього року переможцями обласного конкурсу рукописів місцевих авторів (9 видань). Їх загальний наклад склав 1400 примірників.

Електронна версія видання Ірини Чугаєвої “Чернігівське літописання ХІ–ХІІІ ст.: історіографічний міф чи історичне джерело?” доступна на сайті Чернігівської облдержадміністрації.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації

* * *
Ця публікація продубльована на ФБ-сторінці.

* * *
Вийшла монографія про стародавні графіті Чернігова.