“Київський лист”, 10 ст.

1962 року американському гебраїсту Норману Голбу передали для вивчення папку рукописів з найбільшого архіву середньовічного єврейства – генізи (корпусу документів) при синагозі міста Фустата в Єгипті. Нині Фустат став частиною Каїра, тож усе зібрання в історіографії отримало назву Каїрської генізи. Іудаїзм забороняє знищувати священні тексти, а оскільки у ділових документах стародавні євреї посилалися на Божі заповіді, їх також зберігали поряд з сучаснішими актами. Загалом у Каїрській генізі накопичилося близько 250 тисяч листів.

Перебираючи бізнес-переписку різних епох Голб несподівано натрапив на потертий і частково пошкоджений пергаментний аркуш (22,5 х 14,4 см), якому судилося стати однією з найбільших сенсацій в історії Київської Русі. У датованому дослідником першою половиною 10-го століття листі фігурувала одна з найдавніших писемних згадок про Київ. Голб поділився відкриттям з відомим американським вченим українського походження, видатним істориком Омеляном Пріцаком: 1982 року документ був опублікований у їхній спільній монографії, де Голб здійснив переклад, а Пріцак інтерпретацію. У СРСР про існування листа знали, однак свідомо не афішували. Російською мовою “Київський лист” був вперше опублікований (у перекладі з англійської) вже 1997 року.

Сюжет 30-рядкового документу наступний: авторитетні члени громади міста (названого в тексті Кійіб) просять євреїв з інших міст і країн допомогти своєму одновірцю уникнути боргового рабства. У цей час Київ контролювали хозари.

“… Ми, громада Кійіба, повідомляємо вас про сумний стан пана Яакова бен Хануки, що походить з хорошого роду. Він був з тих, хто дає, а не бере, доки суд не засудив його за гроші, взяті його братом у іншовірців, бо цей Яаков дав гарантію. Брат його був у дорозі, коли напали грабіжники, зарізали його і взяли гроші. Потім прийшли кредитори, взяли цього Яакова і наділи залізні ланцюги на його шию і залізо навколо його ноги. Він залишався там цілий рік [а потім] ми дали гарантію за нього. Ми сплатили 60, і ще залишилося 40 монет. З цим послали ми його поміж святих громад, щоб вони проявили милосердя до нього … ”

Послання завершується заповіддю допомагати нужденним і нагадуванням про прийдешнє пришестя месії.

Напевно, бен Ханука користувався в місті великою повагою. З літопису відомо, що слов’янське плем’я в’ятичів 964 року платило хозарам данину “по щѣлягу отъ рала”, тобто по одному срібному дирхему від сім’ї на рік. З іншого боку, припускають, що викуп за поважного киянина міг оцінюватися і у золотих візантійських трієнсах. Так чи інакше, 60 монет були величезною сумою, тож, сплативши її (і заборгувавши ще 40), громада змушена була вдатися до, говорячи сучасною мовою, фандрайзингу.

Під листом стоять 11 підписів. Більшість імен читаються повністю: Авраxам Гапарнас; […] ель бар Манас Реувен бар […]; Гостята бар Кьябар Коген; Шимшон Йєуда, прозваний Сварта; Ханука бар Моше; Куфін бар Йосеф; Манар бар Шмуель Коген; Йєуда бар Іцхак [га-]Леві; Синай бар Шмуель; Іцхак Гапарнас. Тюркські імена Кибар, Сварта, Манас, Манар, Куфін і слов’янське Гостята вказують, що серед авторів могли бути навернені в іудаїзм неєвреї.

Під основним текстом, написаним івритом, стоїть слово, виведене тюркським рунічних письмом, значення якого до кінця не встановлене. Омелян Пріцак вважав його хазарським “хокурум”, тобто “я прочитав”, і називав відміткою хазарського чиновника. Окремі дослідники піддають це критиці, адже у Хозарському каганаті іудаїзм був головною релігією і авторитетного іудея навряд чи могли закувати в кайдани за борги. Тоді виникає сумнів у датуванні: згідно хрестоматійної версії історії України, Київ і його жителі були данниками хозар у 7-8 століттях, а з кінця 9-го століття головним містом Русі вже правили варяги Рюриковичі. Тобто, питань “Київський лист” породжує набагато більше, ніж відповідей.

Сьогодні пам’ятка зберігається у Великій Британії, у фондах бібліотеки Кембриджського університету під шифром T-S 12.122. Як і більшість (140 тисяч одиниць) документів Каїрської генізи його вивіз з Єгипту і 1898 року передав до книгозбірні відомий іудейський теолог, рабин Соломон Шехтер (1847-1915).

* * *

Продубльовано на ФБ-сторінці