Рішення Вченої ради Інституту від 28 жовтня 2013 року

увага

У зв’язку із загрозою ліквідації 30 жовтня 2013 року Президією НАН України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Вчена рада Інституту заявляє про відсутність суто наукових підстав для прийняття подібного рішення.

Інститут української археографії був утворений згідно з розпорядженням Президії Академії наук України у 1991 р. Нині в Інституті у семи відділах та Львівському відділенні працюють: 1 член-кореспондент НАН України, 14 докторів наук, 40 кандидатів наук. Інститут є спадкоємцем Київської археографічної комісії, Археографічної комісії ВУАН (заснована М. С. Грушевським і знищена 1934 р.), Археографічної комісії академії наук України (ліквідована у сумнозвісному 1972 р.) Діяльність Інституту пов’язана з іменами таких визначних учених, як: Ярослав Дашкевич, Федір Шевченко, , Іван Бутич та ін.

За період свого існування Інститут став органічною складовою інтелектуального життя України, водночас тісно співпрацює з інститутами НАН України, низкою університетів, науково-дослідних установ, громадських організацій та органів державної влади, а також з багатьма університетами та науковими інституціями у Польщі, США, Канаді, Росії та інших країнах. Інститут задумувався і сформувався як установа міждисциплінарного характеру, що відповідає сучасним світовим тенденціям. Фундаментальні археографічні видання Інституту та ексклюзивний науковий доробок в галузі спеціальних історичних дисциплін забезпечують джерельну базу для всієї гуманітаристики та для удосконалення дослідницького інструментарію.

Інститутом реалізовано сотні актуальних наукових проектів, найважливішими з-поміж яких є, наприклад, публікація фундаментальних багатотомних видань: «Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734–1775», «Універсали українських гетьманів», нова серія «Літопис УПА», «Український археографічний щорічник», повне зібрання творів Михайла Грушевського у 50-ти томах, Дмитра Яворницького у 20-ти томах, Дмитра Багалія у 6-ти томах та ін. Інститут самостійно або у співпраці зі своїми партнерами провело десятки наукових та науково-практичних конференцій (у т. ч. міжнародних), опублікував понад 1 тис. збірників документів, монографій та збірників статей. Понад 90% наукових вкидань Інституту побачили світ за позабюджетні кошти, які Інститут постійно намагався залучити з різних джерел
У цілому діяльність установи та бібліографія виданих праць висвітлена у виданні: «Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України: (1991–2011)» (К.: Український письменник, 2011. – 416 с.).

Протягом 22 років Інститут незмінно очолював доктор історичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України Павло Степанович Сохань (1926–2013) – видатний український вчений у галузі археографії, спеціальних історичних дисциплін, болгаристики. За цей період П. С. Сохань сформував авторитетну в Україні та за її межами археографічну школу – один з небагатьох осередків гуманітарної науки, створених за роки незалежності. В Інституті виплекана плеяда молодих дослідників, здатних самостійно вирішувати складні наукові завдання, що стоять перед національною історіографією на сучасному етапі, інтегрувати її у світову історичну науку.

Комплексна перевірка роботи Інституту, здійснена Президією НАН України в 2010 р., не виявила суттєвих недоліків, про що є відповідний Акт. А у вітанні Президії НАН України на адресу П. С. Соханя з нагоди його 85-ліття у листопаді 2011 р., було зазначено: «Завдяки Вашій подвижницькій праці створено і успішно працює Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України – гідний спадкоємець українських археографічних установ ХІХ–ХХ ст. Масштабне видання корпусу історичних джерел, розгорнуте Інститутом під Вашим керівництвом, по праву належить до скарбниці української історіографії».

Особливо показовим є той факт, що ще 21 жовтня на засіданні Бюро відділення історії, філософії та права НАН України було затверджено 2 теми науково-дослідної роботи на 2014–2016 рр. А вже через чотири дні виникає проект рішення про ліквідацію Інституту. При цьому не враховується й те, що у вересні-жовтні в Інституті відбулася вступна кампанія аспірантів. Тепер доля 20-ти аспірантів різних років навчання як майбутніх молодих вчених перебуває стає невизначеною.

Знищення Інституту буде відчутною втратою не лише для академічної гуманітаристики, а й для всієї української культури та її державності. Воно призведе до припинення диверсифікації наукових історичних досліджень та згортання здорової наукової конкуренції, без якої немислимий розвиток науки. Ліквідація Інституту, здійснена у будь-який спосіб, стане прецедентом для поступового скорочення інших установ гуманітарного профілю.

Діяльність Інституту підтримують і вважають за доцільне не приймати рішення без належних консультацій провідні українознавці США, Канади, Італії, Австралії та інших країн, зокрема Марк Андрійчик, Домінік Арель, Джованна Броджі, Андреа Ґраціозі, Олександра Грицак, Дарія Даревич, Марта Дичок, Сергій Єкельчик, Мирослава Знаєнко, Зенон Когут, Маттео Каззулані, Ксенія Константиненко, Володимир Кравченко, Олександр Мотиль, Оля Онух, Віктор Остапчук, Уляна Пасічник, Марко Павлишин, Сергій Плохій, Олена Пономарьова, Таня Річардсон, Олег Румянцев, Франк Сисин, Максим Тарнавський, Віталій Чернецький.

ВЧЕНА РАДА УХВАЛИЛА:

1. Скликати 29 жовтня загальні збори колективу Інституту.

2. Звернутися з листом до Президента НАНУ академіка Бориса Патона з проханням об’єктивно розібратися в ситуації

3. Звернутися з листом до директорів Інститутів гуманітарного профілю.

4. Звернутися з інформаційним листом до засобів масової інформації та до громадянського суспільства

5. Вдаватися до інших заходів, покликаних унеможливити ухвалення згубного рішення про ліквідацію Інституту.

Ухвалено на засіданні Вченої ради Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Протокол № 4 від 28 жовтня 2013 р.

 

Заступник голови Вченої ради Інституту

Олександр Маврін

Секретар Вченої ради Інституту

Дмитро Бурім