Краківська скриня, повна українських скарбів

Банкноти, випущені новоствореною українською державою, друкарські форми, печатки, документи – все це зберігалося у скрині, яка у вирі війни потрапила до нинішнього Національного архіву Польщі у Кракові. Багато з цих речей є унікальними, аналогів яких Україна не має. Частина колекції ще чекає дослідження.

Виявлені матеріали походять з 1917 – 1922 років і стосуються посталих на хвилі незалежницьких настроїв Української Народної Республіки та проголошеної гетьманом Павлом Скоропадським Української Держави. Обидва ці державні утворення були недовговічними – після більшовицького вторгнення військо і урядові структури УНР евакуювалися до Польщі. Урядовці знайшли прихисток у Тарнові і Ченстохові, а потім і у Варшаві.

Скриня потрапила до Кракова під час німецької окупації разом з великим зібранням документів уряду отамана Симона Петлюри, привезеним сюди у січні і березні 1942 року за наказом Герінга (найшвидше, з Головного військово-історичного музею-архіву Армії УНР у Тарнові).

Документи були розміщені на першому поверсі Правничого колегіуму на Гродзькій вулиці, де протягом наступних років окупації їх описували і впорядковували. Коли Червона Армія зайняла Краків, до цього масиву долучили папери Міністерства закордонних справ та Міністерства фінансів УНР. У березні 1945 року всі матеріали були відправлені на схід.

Лишилася тільки ця скриня. “Можливо, її вміст, скажімо, вилучені з обігу банкноти або печатки здалися непотрібними?”, – дивується Івона Фішер, керівник 4-го відділу Національного архіву у Кракові.

Чотирма мовами

З одного боку зелені, з іншого оранжево-коричневі з зображеним у центрі тризубом – так виглядають найдавніші зі знайдених банкнот, “карбованці”. Вони особливо цінні, надто в ювілейний для України рік (від формування перших незалежних урядів минуло століття).

“Перші банкноти мають цікаву особливість: вони чотиримовні. «Український карбованець» на них написано українською, російською, польською та ідиш. Це відчуття, а також свідоцтво про мультикультуралізм Галичини”, каже Івона Фішер.

Ці банкноти мають слабкий захист, надруковані на поганому папері без водяних знаків. Цікаво, що на цілих пачках «сотень» вирізані місця з підписом міністра фінансів. З якої причини і хто це зробив – невідомо. У колекції є карбованці та гривні трьох українських урядів, до 1922 року включно. Можна побачити, як розвивалося, змінювалося графічне оформлення, зростав рівень захисту.

“У нас є всі серії, які були випущені з 1917 року, це підтвердили нам українські дослідники. І у нас їх багато, різних номіналів. В українських колекціях їх кількадесят, у нашій тисячі. Маємо понад три тисячі “сотень”, понад тисячу номіналом у 25 карбованців і більше тисячі “п’ятидесяток”, перераховує Івона Фішер.

“У банківському вигляді”

Крім банкнот, які мають ознаки використання, є і ті, які ніколи не були в обігу і лишалися протягом ста років у “банківському вигляді”. Вони упаковані і перев’язані мотузкою по тисячі штук, зберігаються у пакунках, скріплених печатками та підписами уповноважених осіб. “Не розкриваємо таких пакунків в оригінальній упаковці. Це єдине ціле”, зазначає архівістка.

Колекція зберігає й інші валюти, що складали державні активи: російські рублі (номіналом 10000), італійські та барвисті турецькі банкноти. А також гроші, випущені окремими містами, наприклад, Житомиром та Одесою.

У скрині також знайдені 28 свинцевих матриць для друкування банкнот різних номіналів. Це найцінніша частина зібрання, адже в українських колекціях таких матриць немає. “Цікаво, що тепер ми можемо побачити як матрицю, так і її відбитки на готових банкнотах та пакунках з грошима”, додає Івона Фішер.

Печаток налічується більше 180. Крім урядових (наприклад, міністерств шляхів та торгівлі) є печатки місцевих установ або використовувані в різних професійних сферах (скажімо, медичній – відбиток з зображенням певної кістки маркував оброблену частину тіла).

Опрацюванням цієї частини колекції та “припасуванням” її до конкретних урядів займуться вчені з України. Ними каталогізовані приблизно 30 печаток цього періоду, тож тепер на цій основі можна буде розібратися і з українськими печатками в краківському архіві.

З більшовицького раю

На тарновське походження всього зібрання вказують вкладені до скрині документи. Ймовірно, найважливіші урядові архіви забрала Червона Армія, – у скрині збереглися менш цінні, з їхнього погляду, офіційні та приватні папери, що ілюструють найрізноманітніші сфери життя. Деякі з нотаток були зроблені на офіційних бланках різних компаній і установ, – наприклад, готелю “Брістоль” у Тарнові. Це невипадково: саме цей готель, розташований на Краківській вулиці, певний час був резиденцією в еміграції уряду Української Народної Республіки (працював тут і Симон Петлюра).

Частина колекції стосується об’єднань, що діяли в Тарнові, скажімо, Українського товариства “Освіта” (зберігся статут клубу, каталог книжок та правила роботи читальні, програми музичних заходів). Тут же крихти чиїхось життів, свідки війни: залізничний квиток, перепустка, прохання про дозвіл на переїзд до Кременця, сертифікат для млина, свідоцтво про надання статусу біженця, формуляри і картки членів Союзу українських військових інвалідів і т. д. Серед них можна знайти приватні документи, наприклад, невеликий фотоальбом з зображенням Симона Петлюри і листівками з Тарнова. “Пишу на пам’ять – козак Андрій”, говорить напис на одній з них. Між сторінками щоденника все ще лежать давно висохлі квіти.

Є також рукописні україномовні записки “з більшовицького раю” (як назвав їх сам автор).

“Всі ці документи все ще чекають обробки, чекають дослідників, які володіють українською мовою і зможуть їх опрацювати”, каже Івона Фішер. “Хтозна, може колись в російських архівах вдасться відшукати решту?”

За матеріалом Дороти Гут (Dorota Gut) – “Gazeta Wyborcza”