Пішов з життя Всеволод Іванович Наулко

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України з глибоким сумом повідомляє, що у четвер вранці 1 листопада 2018 року пішов з життя відомий український етнолог та археограф, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Заслужений працівник освіти України, багатолітній завідувач відділу пам’яток української культури, головний науковий співробітник Всеволод Іванович Наулко (1933-2018).

Поховання Всеволода Івановича Наулка призначене на суботу 3 листопада. Для бажаючих попрощатися – збір о 13.00 біля головного входу на Берковецьке кладовище (м. Київ, вул. Стеценка, 18). Відспівування почнеться у кладовищенському храмі о 13.30.

Всеволод Іванович Наулко народився 8 грудня 1933 року в місті Таращі на Київщині у родині вчителів. Закінчив географічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка (1956) і аспірантуру Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР.

З 1958 року творча діяльність В. Наулка нерозривно пов’язана з українською наукою, тривалий час він працював у відділі етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського НАН України, був професором історичного факультету Київського університету (1971-1991), а з 1991-го року очолював відділ пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

В. Наулко захистив кандидатську дисертацію “Етнічний склад населення Української РСР (історико-статистичне дослідження)” (1964) та докторську “Розвиток міжетнічних зв’язків в Україні” (1976). 2013 року за багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність його нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

Він автор близько 550 публікацій, зокрема 15 монографій, які стосуються теоретичних проблем етносу і етнічної історії України та української діаспори, етносоціального та етнодемографічного розвитку, міжетнічних взаємин, національно-державного будівництва, сучасного стану етнічних спільнот, співвідношення найважливіших етнічних ознак – самосвідомості, мови, культури та ін.

Наукові праці В. І. Наулка відомі в Україні та за її межами: “Етнічний склад населення УРСР” (К., 1965); “Географічне розміщення народів в Україні” (К., 1966); “Развитие межэтнических связей на Украине” (К., 1975); “Хто і відколи живе в Україні” (К., 1998); “Пошуки. Роздуми. Студії” (К., 2013). Він був науковим керівником або співавтором багатьох фундаментальних монографій та навчальних посібників: “Этнография восточных славян” (М., 1983); “Культура і побут населення України” (К., 1991 та 1993); “Українці” (Т.1. – Опішня, 1999); “Украинцы” (М., 2000); “Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність” (К., 2001); “Культура народів слов’янських країн” (Вип. 1-2. К., 2002, 2004); “Д. П. Де ля Фліз. Альбоми”. Т. 1-2 (К., 1996, 1999), “Історія української культури” – Т.V. – Ч.4; (К., 2013) та ін.

У процесі підготовки фундаментальних видань В. Наулко провадив експедиційні дослідження у більшості регіонів України і суміжних країн, а 1981 року досліджував слов’янські культури як стипендіат ЮНЕСКО в архівосховищах і музеях США, Канади та Великої Британії. Він зробив помітний внесок у розвиток музейної і краєзнавчої справи в Україні – від публікацій численних праць про етнографічні експозиції до участі в організації Музею народної архітектури та побуту України і створенні навчально-етнографічного музею при Київському університеті.

Праці В. Наулка опубліковані у багатьох зарубіжних країнах: Російській Федерації, США, Канаді, Японії, Франції, Швеції, Нідерландах, Індії, Австралії, Польщі, Болгарії, Румунії, Чехії, колишніх республіках СРСР. Він був учасником VII–XI Міжнародних конгресів етнологічних та антропологічних наук і X-XIV Міжнародних з’їздів славістів. Обирався членом Адміністративної ради етнології та фольклористики Європи від України.

У керованому В. Наулком відділі пам’яток духовної культури здійснено видання низки фундаментальних праць, зокрема альбомів Де ля Фліза, епістолярної спадщини видатних постатей минулого – Ф. Вовка, М. Грушевського, В. Гнатюка, Д. Яворницького, Б. Грінченка, М. Біляшівського, М. Сумцова, А. Кримського, М. Кордуби, З. Кузелі та ін.

Багаторічна наукова праця і хист до лекційної діяльності забезпечили В. Наулку плідну навчально-педагогічну роботу. Колеги Всеволода Івановича характеризують його як талановитого педагога та неперевершеного лектора.

В. Наулко провадив велику науково-організаційну роботу, неодноразово обирався членом Експертної комісії ВАК України і входив до складу кількох Вчених рад, виступав опонентом або рецензентом праць більшості провідних етнологів України. Входив до редколегій часописів “Народна творчість та етнографія”, “Пам’ять століть”, “Людина і політика”, “Берегиня”, “Університет”, Головної редакційної колегії повного зібрання творів М. Грушевського, “Українського археографічного щорічника”, очолював відділ етнології міжнародного видання “Енциклопедія сучасної України”.