До підсумків роботи
Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України у 2022 році

Дорогі друзі, колеги та колежанки!

Добігає кінця 2022 рік – рік, який закарбується в пам’яті всіх нас, я певен, назавжди. Рік, коли повномасштабна російська агресія, дика, божевільна, кривава, ввірвалася у наше життя вибухами 24 лютого.

Агресія, здавалося б, неможлива у ХХІ ст., але яка стала логічним продовженням російсько-української війни, що почалася у березні 2014 р. Неприборкане впродовж цих років абсолютне зло, путінський режим, випестуваний не без сприяння деяких європейських держав рашизм, упевнені в безкарності, вирішили остаточно розв’язати «українське питання», стерти нас, наш народ, нашу державу з лиця землі.

Всім нам, мирним науковцям, дослідникам джерел давніх епох, довелося відповідати на цей виклик сучасності. Повз наш інститут не пройшли події оборони Києва, окупації Бучі та Ірпеня. У боях під Києвом у березні загинув наш докторант, здібний, перспективний науковець Микола Кравченко. Схиляємо голову перед його подвигом.

До лав захисників Батьківщини стали наші співробітники Валентин Кавунник, Михайло Ковальчук, Олег Однороженко, Юрій Нетреба. У війську перебувають наші аспіранти Марина Мірзаєва, Андрій Тищенко. Всі вони є нашими героями. Їхній унесок у перемогу над агресором є неоціненним. Чекаємо всіх живими та неушкодженими, радо зустрінемо після завершення війни.

Складним став цей рік також для інших співробітників. Частина з них змушена була виїхати з Києва, деякі – навіть за кордон. На щастя, практично всі повернулися та продовжують свою роботу у рідних домівках.

Разом з тим треба сказати, що від 24 лютого практично нормальну працю джерелознавців та археографів було унеможливлено. Моральний тиск, спричинений агресією Росії, не давав плідно працювати, зривав усі терміни та графіки, порушував робочі плани.

Нашими лабораторіями є читальні зали архівів та бібліотек, що фактично припинили свою діяльність за воєнного стану. Тих науковців, які досліджували джерела Східної України, Слобожанщини, взагалі було відрізано від джерельних масивів.

Попри все це наукова діяльність Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського не зупинилася. Упродовж року друком вийшло більше 20 монографій, документальних видань, збірників, довідників та видань, що продовжуються, наукових журналів. Серед них такі знакові видання, як двотомовий «Щоденник» Михайла Грушевського доби його перебування у Львові (1902–1914), наук. ред. Ігор Гирич. Тут розкривається наукова, творча, побутова біографія видатного науковця. Після довгої паузи відновлено друк Зібрання творів корифея української гуманітарної науки – видано 34-й том цього монументального видання. Інною Старовойтенко оприлюднено джерела про іншу видатну постать України кінця ХІХ – початку ХХ ст. – Євгена Чикаленка.

Світ побачили кілька гарних, цікавих, фахових збірників документів про героїчну історію України за козацької доби, підготовлені Юрієм Мициком, Інною Тарасенко, Іваном Синяком. Другим визвольним змаганням 1939–1956 років присвячено монографію Володимира Ковальчука, яка є ґрунтовним джерелознавчим дослідженням писемної спадщини УПА.

Актуальні проблеми джерельного підґрунтя формування української національної свідомості впродовж віків відбилася у таких збірниках документів та дослідженнях, як «Соціокультурні та етнічні процеси в Україні ХІХ-ХХ ст.: документальні матеріали та історіографія: зб. наукових праць»; «Відродження української національної символіки: зб. статей». Окремо треба сказати про книгу Наталі Старченко «Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію». Ця праця користується великим суспільним попитом, адже цього року надруковане вже друге видання книги. Воно отримало кілька престижних книгознавчих відзнак.

Без перебільшення проривним явищем в українській академічній науці стали підготовка і видання новозаснованого збірника наукових статей «Byzantinoucrainica», присвяченого історії та культурі Східної Римської імперії та візантинознавству в Україні. Значну частину його складають археографічні публікації джерел з історії української візантиністики та джерелознавчі дослідження візантійських писемних джерел.

Абсолютно нову концепцію походження європейських гербів від візантійських обґрунтовано в монографії Олега Однороженка «Де, коли й чому виникли герби? Вступ до візантійської геральдики Х–ХІІ ст.». Дослідження посідає виняткове місце у гербознавстві не лише України, але і Європи. Воно повністю руйнує всталену на сьогодні думку про пізньосередньовічного та західноєвропейського походження гербової традиції.

Наша молода співробітниця Тіна Пересунько показує приклад уведення історичних джерел до актуальної суспільної площини. Її вправи над культурною дипломатією Української революції 1917–1921 років набувають широкого публічного звучання, використовують усі можливі формати (музеї, виставки, концерти, фільми), причому не лише в Україні.

Цікавими виданнями порадували співробітники Львівського відділення Інституту. Окремо потрібно відзначити вченого секретаря відділення Надію Халак за її самовіддані зусилля з організації благодійної допомоги Інституту з-за кордону. Від британських колег отримано унікальне сейфове обладнання для зберігання наших документів, цінних видань.

Поважне місце в діяльності науковців інституту посіла публіцистична та популяризаторська робота. За допомогою електронних засобів інформації, соціальних мереж від початку повномасштабної агресії Росії до українців зверталися Наталя Старченко, Андрій Стародуб, Ігор Гирич, Віктор Брехуненко та ін. Вони закликали до стійкості, відпорності агресії, на історичних прикладах доводили незламність українського духу, розкривали російські злочини, сприяли дерусифікації суспільного простору України. В актуальному громадському дискурсі перебувають гербознавчі студії Андрія Гречила, одного з розробників сучасної національної геральдики.

Немає можливості згадати всіх, хто цього року відзначився на воєнній, публіцистичній, науковій ниві. Доробок кожного з них є надзвичайно важливим, адже наші збірники, монографії, статті, інтерв’ю, дописи спрямовані на подолання ворога. Війни йде за історію, за пам’ять, за перемогу над останньою імперією у світі – тому ми всі на ній бійці.

Отже, нам є чим пишатися цього року. Не можу не відзначити сумлінну роботу наших фінансистів, насамперед головного бухгалтера Олени Подпригори, які у надзвичайно складних умовах забезпечили стабільне фінансування Інституту, виплату заробітної плати попри всі складнощі воєнного часу. Очевидно, співробітники помітили, що зарплата за останній місяць дорівнювалася повній ставці у всіх працівників, що є, поза сумнівом, значним досягненням наших фінансистів. В екстремальних умовах організоване навчання аспірантів, вступна кампанія в аспірантуру, за що вдячний усім нашим викладачам, завідувачці аспірантурою та докторантурою Ксенії Ерфольг.

Зроблено за рік багато. На жаль, не все вдалося здійснити так, як планувалося. Але певен, що самовіддана праця всіх наших співробітників заслуговує на вдячні слова. З тим і зустрінемо Новий Рік, який, поза сумнівом, стане роком нашої Перемоги над російським агресором, принесе Україні мир і процвітання!

Маю честь бути директором такого інституту.
Щиро всіх вітаю! Георгій Папакін