23 березня 2024 р. відбулася традиційна щорічна наукова конференція Академії наук Вищої школи України, присвячена дню народження її засновника і першого президента Віталія Іларіоновича Стріхи. Зазначимо, що до складу цього авторитетного наукового об’єднання входять три представника Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України І.Гирич, О.Головко, Г.Папакін.
Саме Георгій Володимирович виголосив на конференції доповідь: «Гетьман Павло Скоропадський і українська наука». Торік виповнилося 150 років від дня народження останнього українського гетьмана, який, попри поширене ставлення до нього як до насамперед військового, був людиною освіченою, начитаною і врослою корінням в українську історію (серед його предків було троє гетьманів України, його тітка – підтримала власними коштами заснування Наукового товариства імені Шевченка у Львові, а дід – заклав дендропарк у Тростянці).
Тому, ще до приходу в політику в 1917 р., Павло Скоропадський був особисто знайомий з багатьма тогочасними провідними істориками, причетними до проєкту «Архіву Скоропадських». Загальновідомо, що саме він підписав 14 листопада 1918 р. закон про заснування Української академії наук (хоч ініціатором створення УАН був історик Микола Василенко). Але менш відомо те, що на чолі УАН гетьман бачив Михайла Грушевського, а не дещо міфологізованого в нас, на думку доповідача, Володимира Вернадського.
Через те, що Грушевський як колишній голова Центральної Ради став у принципову опозицію до гетьманського режиму, призвело до обрання першим президентом УАН саме Вернадського, який пам’ятав про своє українське коріння, але належав до партії «кадетів», сповідував «загальноросійську» ідентичність і Українську академію розглядав як територіальну структуру Російської академії в Петрограді. Саме таку УАН він захищав під час зустрічі з «правителем півдня Росії» Антоном Денікіним (про цей епізод в офіційних хроніках НАН воліють сьогодні не згадувати).
Натомість для Павла Скоропадського (на відміну від Денікіна) ані Україна, ані світ науки не були чужими, і він безумовно вбачав в УАН саме національну українську наукову установу.
Відділення історії, філософії і українознавства
АН вищої школи України