Упродовж 2014–2017 рр. Національна академія наук України залишалася катастрофічно недофінансованою. Навіть фонд зарплатні мав значний дефіцит (зокрема, у 2017 р. – 452,112 млн грн.). Це поставило українську науку за межу виживання. Більшість наукових установ провели скорочення чисельності науковців, а решту вимушено перевели на 0,5–0,7 ставки. Водночас апарат Президії НАН України, який виконує суто бюрократичну функцію, практично не зазнав скорочення і завжди фінансував власний фонд оплати праці на 100 %.
У Державному бюджеті України на 2018 рік фінансування НАН України було збільшено на 1 200 000 млн. грн., що задовольнило першочергові потреби НАНУ для переведення усіх наукових установ на повний робочий тиждень.
Однак попри це Президія НАН України проводить цинічно-непрозорий розподіл бюджетних коштів, який абсолютно не враховує ступінь ефективності наукових досліджень. 9 січня 2018 року до більшості Інститутів були доведені суми, які змушують знову переводити науковців на неповний робочий тиждень (зокрема, в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України на 60 % ставки, хоча Інститут одним із перших пройшов експертне оцінювання за новою методикою і був визнаний ефективною науковою установою).
Знаючи з літа 2017 року, що Уряд планує виділити в Державному бюджеті 500 млн. грн. на пріоритетні наукові дослідження, Президія досі не розробила критерії визначення таких досліджень та порядок фінансування. Натомість фінансування Президії НАНУ, яке й так було бездефіцитним, збільшено у 2018 році ще на 18,966 млн. грн., що дозволить підняти зарплатню чиновникам від науки на 25–30 %.
При цьому особливо цинічним є те, що адресовані до Уряду та Верховної Ради України вимоги стосовно збільшення видатків на НАНУ Президія постійно мотивувала турботою саме про бездефіцитний фонд зарплатні науковців. Підходи Президії НАНУ до розподілу бюджетного фінансування вчергове (але особливо яскраво) відтінюють той сумний факт, що вона переймається не розвитком української науки, а виключно своїми корпоративними інтересами.
При цьому Президія брутально порушила Галузеву угоду, укладену між НАН України і профспілкою працівників НАН України (угода вимагає забезпечити у першу чергу стовідсоткову виплату заробітної платні працівникам (Стаття 2.2.3.)).
Безнадійно застрягши в радянському минулому і не реформувавшись сама, Президія так і не стала рушієм потрібної як повітря модернізації української науки. Навпаки, культивуючи інтриги та непрозорі схеми, Президія перетворилася на гальмо її розвитку. Діяльність Президії демотивує науковців, виштовхує талановитих представників технічних наук шукати кращої долі за кордоном, відвертає від науки молодь, зводить до нуля імідж науки у суспільстві. Це шлях до краху української науки та перетворення України на країну без майбутнього з чим у жодному разі не можна змиритися.