21-22 лютого 2023 року у місті Саппоро (Японія) у приміщенні Слов’янсько-Євразійського дослідницького центру Університету Хоккайдо під егідою Міністерства Освіти Японії відбулася міжнародна конференція «Стратегії виживання України та Росії: рік від початку війни». На конференції працювали чотири секції: політологічна, економічна, культурологічна та історична. Окрім двох учасників з України, які представляли, відповідно, Інститут української археографії та джерелознавства НАН України та Національний університет «Києво-Могилянська академія», у симпозіумі брали участь науковці з Йельського, Стенфордського, Арізонського, Бейлорського університетів та Каліфорнійського університету Сан-Дієго (США); Оксфордського, Лондонського університетів та університету Північної Кароліни (Велика Британія); університетів Хоккайдо, Осака, Тцуда та Кобе Гакуїн (Японія); університету Нант (Франція), Софійського університету (Болгарія) та Варшавського університету (Польща).

Історична секція, яка мала назву «Сучасне та майбутнє історичних студій в Україні»  була представлена трьома ключовими доповідями: 1. «Сучасний стан та майбутня перспектива історичної науки в Україні: концептуальний, генераційний та методологічний аспекти проблеми» – провідний  науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, доктор історичних наук, професор Володимир Потульницький; 2. «Збереження унікальної сходознавчої колекції Омеляна Пріцака в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» в умовах війни» – керівник науково-дослідного центру орієнталістики ім. Омеляна Пріцака в НаУКМА, кандидат історичних наук Таїсія Сидорчук;  3. «Україна і деколонізація історії Центрально-Східної Європи» – науковий співробітник історичного інституту Варшавського університету, доктор історичних наук Геннадій Корольов.

Після заслуховування доповідей розгорнулась дискусія, у  якій брали участь 20 учасників секції у залі Слов’янсько-Євразійського дослідницького центру університету Хоккайдо та біля 200 он-лайн слухачів. Дискусія точилася довкола низки актуальних питань сучасної історичної науки в Україні.

Це ось які питання:

1.Чи потрібно ліквідувати Національну Академію Наук України і  перенести її функції в університети, за західним зразком?

2.Яким чином можна сформувати в університетах України нову генерацію професорів, які були б не лише викладачами, але й творчими особистостями, які володіють сучасними методами та створюють авторські курси?

3. Які методи та засоби слід задіяти, аби привити в Академії Наук і в університетах західноєвропейську наукову культуру?

4. Чому українська історична наука ще досі не має власної науково-дослідницької версії історії України, котра би знаходилась у відповідності зі світовою історією і що стоїть на заваді інтеграції української історії у світову?

5.Чи може українська історіографія бути легітимізована через застосування транснаціональних підходів до її написання, якщо українська історична наука досі не пройшла стадії створення методологічно оновленого національного наративу?

6. Що має знаходитись в пріоритеті для української історичної науки на сучасному етапі: історіографічна легітимізація для України в контексті глобальної перспективи, чи створення та імплементація методологічно оновлених національних наративів глобальної історії України?

7.Чи можуть створені західними науковцями (Пауль Роберт Магочі, Сергій Плохій, Тімоті Снайдерс та ін.) аналоги глобальної історії України послужити прикладом для створення методологічно оновлених наративів глобальної історії України, який слід здійснити українським історикам?

8. Які сутнісні видозміни мають відбутися в результаті війни у російських та євразійських студіях і які перші кроки слід здійснити в цьому напрямку?

Учасники конференції дійшли висновку, що сучасна українська історична наука потребує концептуальної та методологічної трансформації, що дасть можливість інтегрувати українську історію у світову та сприятиме виконанню основного завдання, яке стоїть перед українською історичною наукою – піднести її до міжнародного рівня і тим самим допомогти Україні як державі і нації.