Наближається Новий Рік, і настав час традиційно підбити підсумки року, що минає.

Як завжди у нашому житті переплелося трагічне і радісне, драматичне і комічне. Звісно, поки переважає драматизм і трагедійність. Адже вже більше 670 днів триває повномасштабна війна за нашу Україну, її волю, незалежність, саме наше існування. Результатом цієї боротьби з хижим сусідом може бути лише наша Перемога. Інші варіанти не обговорюються, насправді їх не існує. Ми приречені на Перемогу, але вона потребує всіх наших зусиль, коштує багатьох жертв і страждань.

Наш Інститут уже довгий час працює, існує, виживає не завдяки якімсь сприятливим факторам, а попри всі негативні. Цей рік був важким і в питаннях фінансування, і за умовами роботи, і на загал за всіма зовнішніми обставинами. Попри це нам є чим пишатися. Попри все світ побачили цікаві, унікальні за змістом видання, підготовлені нашим самовідданими працівниками. Як на воєнний рік з усіма його проблемами їх дуже багато. Навіть не можна перелічити, тому не буду нікого ображати, не називатиму конкретні монографії, збірники документів, довідники. Не все вдалося, але те, що побачило світ, є вагомим внеском у нашу Перемогу. Бо кожна з ваших праць важить не менше, ніж снаряд або ракета, що вражає ворога на фронті.

Велика подяка всім, хто працював самовіддано, на повну силу, а не на ті мізерні відсотки від зарплати, шо нам виділили. На жаль, тільки у грудні вдалося виплатити більшу зарплату, але знову не в повному обсязі.

Змушений повідомити, що і наступного року покращення в цьому сенсі не відбудеться. Тому тримаймося, гуртуймося, працюємо далі.

Важким випробуванням стало оцінювання діяльності Інституту комісією поважних експертів. Багато часу відірвано від творчої роботи підготовкою всіх потрібних для оцінювання матеріалів. Але результати (офіційно їх ще не затверджено Центром з оцінювання НАН України), я сподіваюсь, будуть позитивними, і ми зможемо перейти у вищу категорію інститутів. Це однозначно заслужено, це є справедлива оцінка нашої праці у попередній період.

Щира подяка всім нашим героїчним співробітникам! Тим, хто на фронті, в ЗСУ – бережіть життя, всі ви нам потрібні живими, неушкодженими. Чекаємо повернення до наукового життя, до рідного інституту. Аспірантам – тримайтеся, ваші майбутні дисертації попри все мають бути завершеними і захищеними. Певен, у них віддзеркалиться цей гіркий досвід війни.

–

P.S. На додаток: фрагмент нашого традиційного матеріалу за підсумками року, який, очевидно, традиційно не ввійде до підсумкового інтерв’ю Президента НАН України.

Упродовж року науковці Інституту української археографії та джерелознавства працювали над джерельною презентацією гостроактуальних тем з нашого минулого. Продовжувалася підготовка і друк важливого археографічного проєкту «Архів ранньомодерної Української держави» – документальне доведення існування нашої державності у 17–18 століттях. Інші збірники, зокрема, «Руська (Волинська) Метрика» 16 ст. демонструє джерельні аргументи особливого статусу Волині у Речі Посполитій, з власною мовою діловодства. Іншій гостроактуальній темі – складу населення Південної України останньої чверті 18 та 19 ст. присвячено збірник описово-статистичних джерел. Він доводить, що землі колишніх Запорозьких Вольностей, анексовані Російською імперією, було заселено переважно українцями. Це підважує весь російський концепт «Новороссии» неспростовними історичними доказами.

Вагомим доробком Інституту є публікація серії присяжних книг козацьких полків 1718 р., здійснене к.і.н. І. Синяком. Це – потужний матеріал для пізнання минулого, віднайдення власних історичних коренів сучасними українцями. Окрім того, присяжні книги засвідчують особливий статус Гетьманщини (Війська Запорозького) у Московському царстві (Російській імперії). Адже лише українці – єдині серед всіх підданих московського царя – складали такі присяги.

Низка прикладних досліджень, результати яких оприлюднено впродовж року у вигляді монографій, так само присвячені злободенним темам. Д.і.н. Брехуненко, к.і.н. П. Бойко, А. Заяць підготували книгу «Просторові межі українського світу: комплекс уявлень та їхня реалізація в ранньомодерній Україні (16–18 ст.)». Там доводяться на підставі тогочасних документів існування бачення України шляхетською, потім козацькою елітою: кордонів, населення, менталітету тощо.

Ґрунтовне дослідження походження української геральдики з 10 ст., здійснене д.і.н. О. Однороженком, доводить, що вона успадкувала візантійську традицію, але мало і власне коріння – зокрема, Тризуб – княжий знак Володимира. Нині він є Державним гербом України.

Своєрідним феноменом сучасного осмислення джерельної спадщини Української революції 1917–1921 років став комплекс різнопланових заходів з пропаганди культурної дипломатії С. Петлюри. Йдеться про європейські та американські гастролі Української республіканської капели, Українського національного хору О. Кошиця впродовж 1919–1922 років. Цій темі було присвячено документальні фільми, лекції, презентації, доповіді співробітниці Інституту Т. Пересунько на різних майданчиках в Україні та США.

–

Наукові співробітники та аспіранти Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України захищають Україну в лавах Збройних Сил України:

– старший науковий співробітник, кандидат історичних наук Ковальчук Михайло Анатолійович

– старший науковий співробітник, кандидат історичних наук Кавунник Валентин Леонідович

– науковий співробітник, кандидат історичних наук Нетреба Юрій Борисович

– аспірантка Мірзаєва Марина Сергіївна

– аспірант Тищенко Андрій Олександрович

Фахівці Інституту д.і.н. І. Гирич, А. Гречило, В. Піскун, Н. Старченко активно залучалися до експертної діяльності стосовно дерусифікації та дерадянізації міської топоніміки, об’єктів культурної спадщини, сучасного герботворення (міські герби, відзнаки та знаки ЗСУ тощо).

Співробітники Інституту було залучено до дослідницьких стипендій і програм у Німеччині (д.і.н. В. Потульницький, стіпенція ім. Александра Гумбольдта, Ляйпцизького університету; к.і.н. Т. Себта Фундація Карла Фрідріха фон Сіменса, Дюссельдорфський університет), є членами редколегій зарубіжних наукових видань (д.і.н. Н. Старченко), беруть участь в україно-польській комісії істориків (д.і.н. В. Піскун), виступають з лекціями в університетах Польщі, Норвегії (к.і.н. Д. Гордієнко), беруть участь у міжнародних наукових конференціях за кордоном (д.і.н. А. Гречило, М. Капраль, Н. Старченко, к.і.н. В. Грибовський, С. Потапенко, В. Сергієнко та ін.).

–

Вітаю всіх співробітників, аспірантів і докторантів інституту з прийдешнім Новим Роком! Сподіваюся, що 2024 рік стане завершальним у цій війні. До Перемоги, яку ви всі наближаєте самовідданою працею!

Щиро Ваш Георгій Папакін.