Окрасою колекції кириличних друків ХVIII ст. Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара є пам’ятка молдово-румунського книжкового мистецтва – “Священне і Божественне Євангеліє” часів господаря Молдовського князівства Григорія Каллімаки (1735—1769). З’явилося воно у друкарні Митрополії міста Яси 1762 року за ініціативою рідного дядька названого правителя – Митрополита Гавриїла (Каллімаки) (1689-1786). Достеменно невідомо, яким був наклад цього Євангелія, але ще один його примірник зберігається у фондах бібліотеки Румунської Академії у Бухаресті.
Оправа фоліанту збережена частково – тільки верхня палітурна кришка, прикрашена тисненням з позолотою. Двоярусна бордюрна рамка з рослинним орнаментом обрамлює сюжетну композицію Розп’яття з предстоячими. По кутах композиції містяться зображення євангелістів. Книжковий блок у хорошому стані, але прошивка зошитів збереглася частково. Боковина виготовлена з дерева і обтягнута шкірою, збереглись фрагменти металевих застібок на палітурці.
Фоліант складається з 4 ненумерованих та 194 нумерованих аркушів. Друк у дві фарби – червону і чорну, текст розташований двома колонками. На титульному аркуші позначено ім’я гравера – Григорій Типограф. На зворотньому боці форти – гравюра із зображенням герба Молдови та княжими ініціалами. Чотири ксилографії в тексті містять зображення святих євангелістів. Аркуші оздоблені гравюрами, колонтитулами, кінцівкою у формі трикутника, смужками в тексті, рамками на полях чорного кольору. Ініціали, окремі заголовки та деякі тексти – червоного кольору. Гравюри із зображеннями євангелістів – роботи ієромонаха Михайла [Сличкі] і монаха Теофана.
Поаркушні записи чорними чорнилами на сторінках книги свідчать про те, що власниками було декілька осіб. Перший запис виконаний сумішшю російської мови з болгарською, із церковнослав’янізмами та українізмами. Спочатку Євангеліє було придбано якимось Павлом (арк. 7-12) “Сиіе Ева(н)гелїе купиль ето раб Божій Павель за спасеніе своихь хреховь и за о(ть)пущеніе и вручивь ето с(вя)щен(о)ту иерею Петру вечнити часи…”. Далі (арк. 13-16) йде запис про те, що він придбав це Євангеліє за “левов 9 и половины” із зазначенням дати зі змішанням двох систем позначень, літерної та цифрової, але, швидше за все, це читається як “Року Божія 1765”.
Другий запис (арк. 60, зворот – 71) зроблений не цілком грамотно – навіть за мірками вісімнадцятого століття – російською мовою, прочитується легко, хоча і не все з визначеністю. Виносні літери подаються в круглих дужках: “Сие Святое / Еvангилие / есть / данное / отъ о(т)ца Феодора / Альнецкого(?). / Будучи / въ селе Рудяхъ / іобласты [?] / Молдавского / Повета / Сороцкаго / которое / ето [?] Еваннгилие /върученно / священныку / Іоанну / Стефановычу / нрзбрл. / и дочери / своей Анастасии / въ 1787(мъ) / [году] / месяця / феvраля / 25 / числа”. Топоніми впізнавані – Рудяки, Сороки. Автор запису повідомляє про цінний подарунок, який він зробив своїй дочці і зятю; можливо, він – українець за походженням або українізований росіянин.
Третій великий запис (арк. 72 – 100) – молдавсько-румунський, здається, з молитовними рефренами: “Сищи… (далі нерозбірливо)”.
Зважаючи на більшу забрудненість аркушів Євангелія в його певній частині, можна припустити, що колишні володарі раритету найактивніше зверталися до читання недільних євангельських зачал.
Папір видання – високої якості, ганчір’яний, ручної роботи з філігранями. На жаль, встановити виробника поки не вдалося, бо водяні знаки проглядають нечітко і представлені численними різноманітними сюжетами (літери, герби, корона, кінь, невідомі схематичні зображення трьох фігур різної модифікації – загалом 10 варіантів).
Найвірогідніше, друкарі зкомпонували книжковий блок з аркушів різного походження. Не виключено, що міг використовуватися і папір українських друкарень, оскільки сама друкарня в Ясах була заснована Митрополитом Петром (Могилою) (1597-1647) та Львівським братством 1641 року.
За матеріалом Ольги САК на http://museum.lib.kherson.ua.