До 24-ї річниці Незалежності України Центральний державний історичний архів України, м. Київ представив на своєму сайті виставку цифрових копій документів XVIII ст., які засвідчують події, що стали важливими віхами на шляху становлення української нації.
Копітка праця архівістів ЦДІАК України, спрямована на збирання та зберігання документальних свідчень визначних подій історії України, дає сьогодні змогу побачити той тернистий шлях, яким виборювалася ідея незалежності нашої держави.
(Для збільшення кожного зображення натисніть на нього).
1.
1649 р. – Текст Зборівської угоди (“Декларація ласки його королівської милості, даної Війську Запорозькому на пункти прохання”) зі “Щоденника експедиції проти козаків, розпочатої під Білим Кам’янцем і скінченої через пункти угоди із супротивником під Зборовим 8 серпня 1649 року”. Копія. Мова польська. ЦДІАК України, ф. 2236, оп. 4, спр. 1, арк. 5, 6, 7. Копія з оригіналу, що зберігається в Головному архіві давніх актів (AGAD), м. Варшава.
Зборівський мирний договір 1649 року укладено між гетьманом України Богданом Хмельницьким і польським королем Яном-Казимиром у м. Зборів (тепер Тернопільська обл.) після перемоги українського війська у Зборівській битві (початок серпня 1649 р.). Українська держава – Військо Запорозьке, Гетьманщина, виборена в ході Національно-Визвольної війни українського народу середини XVII ст., згідно з умовами договору визнавалася польським урядом у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств (Волинь і Поділля залишалося у складі Речі Посполитої). Незважаючи на деякі невигідні для України умови, загалом Зборівський договір був значною перемогою Богдана Хмельницького у зміцненні Української держави.
2.
1658 р., вересня 16. – Гадяцька угода між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою, яка визначала правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої Трьох народів. ЦДІАК України, ф. 221, оп. 1, спр. 186, арк. 1 і 1 зв. Копія XVIII ст.
Гадяцький договір 1658 року укладено між гетьманом України Іваном Виговським і польським урядом у вересні 1658 р. в м. Гадяч (тепер Полтавська обл.). Автором тексту вважається Юрій Немирич. За умовами договору Україна, як незалежна держава, під назвою Велике князівство Руське входила на рівних правах з Польщею й Литвою (на засадах федерації) до державного утворення – Речі Посполитої. Умови договору не було перетворено в життя, насамперед через відкриту агресію Московської держави проти України та сильні протипольські настрої в українському суспільстві.
3.
1659 р., жовтня 17. – “Переяславські статті” (договір) про регулювання відносин між Україною та Московською державою, встановлені при остаточному обранні гетьманом Юрія Хмельницького. ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 2, арк. 2, 2 зв. і 3 зв. Копія 2-ої пол. XVIII ст.
Переяславські статті 1659 року укладено між гетьманом України Юрієм Хмельницьким і царським урядом в особі боярина Олексія Трубецького. Проект договору, який було запропоновано українською стороною і який містив певні уточнення і доповнення до Березневих статей 1654 р. (т. зв. Жердівські статті), спрямовані на зміцнення гарантій суверенітету Української держави, було відхилено, натомість було підписано 18 нових пунктів, які істотно обмежували права Гетьманщини (заборона на міжнародні стосунки, на право гетьмана призначення генеральної старшини, введення воєводського правління крім Києва в інших найбільших містах тощо).
4.
1669 р., березня 16. – “Глухівські статті” (договір) про регулювання відносин між Україною та Московською державою, встановлені при обранні гетьманом Дем’яна Ігнатовича (Многогрішного). ЦДІАК України, ф. 228, оп. 1, спр. 38, арк. 1 і 7 зв. Копія XVIII ст.
Глухівські статті 1669 року укладено між гетьманом України Дем’яном Ігнатовичем (Многогрішним) і російським урядом в особі воєводи кн. Г. Ромодановського. Згідно з цими статтями обмежувалось втручання московського уряду у внутрішні справи гетьмана, реєстрове військо збільшувалося до 30 тис., збір податків повертався до старшини, гетьману дозволялось мати компанійські полки, представники старшини мали можливість бути присутніми на міжнародних нарадах з питань укладання миру. Але при тому ж зберігалася заборона на проведення гетьманом самостійної зовнішньої політики і було залишено (хоча і зменшено за кількістю міст) військові залоги і воєводське правління в українських містах.
5.
1674 р., березня 17. – “Переяславські статті” (договір) про регулювання відносин між Україною та Московською державою, встановлені при обранні гетьманом обох сторін Дніпра Івана Самойловича. ЦДІАК України, ф. 228, оп. 1, спр. 38, арк. 16 зв. і 20 зв. Копія XVIII ст.
Переяславські статті 1674 року було укладено після вдалого наступу російсько-українського війська на Правобережжя, коли було скликано Генеральну Раду, на якій Івана Самойловича було проголошено гетьманом “обох сторін Дніпра” і укладено нові Переяславські статті, які підтверджували основні пункти з попередніх Глухівських і Конотопських статей і відповідали становищу Правобережжя.
6.
1687 р., липня 25. – “Коломацькі статті” (договір) про регулювання відносин між Україною та Московською державою, встановлені при обранні гетьманом Івана Мазепи. ЦДІАК України, ф. 220, оп. 1, спр. 210, арк. 1 і 9 зв. Копія XVIII ст.
Коломацькі статті 1687 року – договір між Військом Запорозьким і Російською державою, який було укладено козацькою радою у таборі поблизу р. Коломак при обранні гетьманом Івана Мазепи. Більшість пунктів мали за основу Глухівські статті, і лише п’ять були новими (вводилося обмеження у справі обрання й усунення гетьмана – тепер тільки з відома московських царів, всупереч традиціям Війська Запорозького, пропонувалося насильне міжетнічне (між росіянами і українцями) укладання шлюбів, асиміляція і т. ін).
7.
1710 р., квітня 5. – “Договори и постановления прав и вольностей Войска Запорозького” (конституція гетьмана Пилипа Орлика). ЦДІАК України, ф. 2236, оп. 2, спр. 10, арк. 3, 4, 14. Копія з оригіналу, що зберігається в Російському державному архіві давніх актів, м. Москва.
Конституція Пилипа Орлика (Бендерська Конституція, Конституція 1710 р.) – угода та домовленості між гетьманом Пилипом Орликом та Військом Запорозьким, затверджені у м. Бендери за обрання Пилипа Орлика гетьманом та присяга останнього, в якій він зобов’язується додержуватись всіх положень своїх домовленостей з Військом Запорозьким. Складається з вступу та 16 пунктів, які присвячені таким проблемам: питанню віри та захисту прав українського православ’я, недоторканій цілісності кордонів; відновленню прав Війська Запорозького Низового на його землі, ліквідації побудованих царем фортець на територіях належних Кошу та закріпленню автономного політичного і економічного статусу Січі в складі гетьманської держави; закріпленню основних принципів організації влади в козацькій державі (проголошенню обмеження прерогатив гетьманської влади з метою уникнення загрози встановлення деспотичного правління і декларуванню створення інституту публічної ради, якій мала належати першість у вирішенні стратегічних питань державного життя); затвердженню головних функцій у вирішенні громадських справ за Генеральною старшиною (а не гетьманськими слугами); затвердженню інституту Генеральних скарбників, які мали слідкувати за державними прибутками і видатками та не допускати присвоєння гетьманом державної власності; визначенню адміністративних обов’язків і прав гетьмана та полковників, як керівників територіально-адміністративних одиниць держави та встановленню чіткого порядку набуття старшиною урядових посад та формування вертикалі виконавчої влади тощо.
8.
1728 р., березня 12. – Петиція (“просительные пункты”) про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654 р. (статей Богдана Хмельницького), подана гетьманом України Данилом Апостолом під час коронації на російський престол Петра ІІ. ЦДІАК України, ф. 222, оп. 2, спр. 12 б, арк. 161 і 161 зв. Копія XVIII ст.
9.
1728 р., серпня 22. – “Рішительні пункти”, надані російським урядом гетьманові Данилу Апостолу у відповідь на його петицію про відновлення державних прав України. ЦДІАК України, ф. 222, оп. 2, спр. 12 б, арк. 172 зв. і 173. Копія XVIII ст.
“Рішительні пункти” 1728 року – документ, що визначав правовий статус Війська Запорозького під час обрання гетьманом Данила Апостола. За укладеною за часів царату традицією, він на початку 1728 р. в Москві подав російському цареві Петру ІІ т. зв. “Просительные пукты” щодо відновлення державних прав України, спираючись на Березневі статті 1654 р. і отримав відповідь у вигляді “Решительных пунктов”, основними положеннями яких стали: реорганізація Генерального суду шляхом введення в його склад членів-росіян і підкорення суду Колегії іноземних справ, підтверджується порядок обрання гетьмана за Коломацькими статтями, змінюється обрання і усунення з посади генеральної, полкової і сотенної старшини – все це відтепер підпадає під юрисдикцію царською (а не гетьманської) влади, для контролю збору і використання податків запроваджується дві посади підскарбієв (росіянина і українця) під контролем царського уряду, право надання маєтностей передається російському цареві, наказується провести ревізію всіх рангових маєтностей старшини і т. ін.
10.
1750 р., лютого 15. – Акт про обрання Кирила Розумовського гетьманом України. ЦДІАК України, ф. 51, оп.3, спр.10024, арк. 181, 182 зв. і 183. Копія XVIII ст.
Підготувала Ольга ВОВК, начальник відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ.