Першою книгою, надрукованою на території України, вважаються “Деяния апостольская, и послания соборная, и послания святаго апостола Павла”, випущені у лютому 1574 року Іваном Федоровим (Федоровичем) у Львові. Це видання, яке увійшло до історії книгодрукування під назвою “Львівський Апостол”, містить 15 ненумерованих і 264 нумерованих двоколірних (чорно-червоних) аркушів, прикрашених 23 художніми ініціалами, 51 заставкою, 47 кінцівками, рамками та плетінками.
Текстуально “Львівський Апостол” є майже повною копією “Московського Апостола” – першого видання Федорова 1564 року. В оформленні нова книга відрізняється появою трьох повносторінкових гравюр: апостола Луки, гербу Григорія Ходкевича – покровителя друкаря на попередньому етапі його діяльності у маєтку Заблудув в Польщі (це зображення, очевидно, є подякою за використання оплаченого Ходкевичем друкарського обладнання) і вишуканої типографської марки Федорова.
Остання виконана у вигляді пишного стилізованого дерева, яке обплело герб міста Львова (ліворуч) та геральдичну композицію, що, судячи з ініціалів, була особистим гербом Федорова, однак досі викликає дискусії. В її основі відомий польський геральдичний символ Drużyna (Szreniawa bez Krzyża), який у класичному варіанті зображає вигнуту срібну річку на червоному тлі. Цим гербом користувалися чимало польських та українських шляхетних фамілій, найвідомішою з яких є родина князів Любомирських. Однак у Федорова зображення річки увінчує спрямована вгору стріла, що перетворює герб з загальновживаного на суто індивідуальний, походження якого нам невідоме. Окрім гербу Ходкевича, віддрукованого з готової дошки від попередніх видань, решта зображень виготовлені спеціально для “Львівського Апостола” гравером з Кракова, який позначав свої роботи профілем ножа і ініціалами WS.
Зазначимо, що атрибуції окремих федоровських видань, як “першого російського” чи “першого українського” досить умовні і відбивають, швидше, нинішні політичні реалії. Діяльність друкаря в умовах того часу сприймалася ним самим зовсім інакше: почавши свій проект у державній типографії Московського царства, він через деякий час змушений був перебратися до сусідньої держави Королівства Польського, в межах якої і працював уже як приватний майстер до самої смерті 1583 року.
Підготовка “Львівського Апостола” виявилася для Федорова непростим випробуванням. Йому довелося працювати в абсолютно незвичних умовах: у Москві і Заблудуві друкар мав могутніх покровителів, у Львові ж опинився сам на сам з зарегульованим цеховим середовищем. Спроба отримати підтримку від заможних городян (“богатых и благородных в мире”) теж провалилася. Єдина допомога надійшла від відносно небагатого Львівського православного братства: “якоже оная убогая вдовица от лишения своего двѣ лѣптѣ въвергьшия”. Саме цим, напевно, і пояснюється майже повна тотожність “Львівського” та “Московського Апостолів”, яка свідчила не про творче безсилля Івана Федорова, а зумовлювалася економією і вимушеною необхідністю використовувати готові матеріали.
Натомість єдиний оригінальний додаток до старого московського тексту виявився напрочуд вдалим. Замість короткої офіціозної передмови 1564 року, яка фіксувала ініціативу царя Івана Грозного “оустроити дом от своея царския казны, иде же печатному делу строитися”, “Львівський Апостол” закінчується набагато довшим, емоційнішим і літературнішим автобіографічним твором “Сия убо повѣсть изъявляет, откуду начася и како съвершися друкарня сия”. Автор детально переказує перипетії свого життя за останнє десятиліття, причини і обставини переїзду з Москви за кордон, дякує всім своїм покровителям і точно датує початок і закінчення друку “Апостола”.
Цікаво, що хоча обидва “Апостоли” і післямови до них викладені церковно-слов’янською мовою, друкар доволі гнучко поставився до різниці у літочисленні. Якщо московські видання датовані “від сотворіння світу”, то книжки, створені у Королівстві Польському (зокрема, у Львові), датуються “від Різдва Христового”. Загалом авторський стиль засвідчує високу вправність у написанні публічних текстів і глибоку релігійність (ще у Москві Іван Федоров був дияконом кремлівського храму Ніколи Гостунського).
Успіх “Львівського Апостола” перевершив всі сподівання. Всього було надруковано (за різними оцінками) від однієї до трьох тисяч примірників, наклад розійшовся по величезній території – власне всюди, де діяли православні парафії. Ці книги досі зберігаються у різноманітних бібліоколекціях на різних континентах. За неостаточними підрахунками нині налічується 118 уцілілих повних екземплярів і щонайменше два фрагменти. У самому Львові лишилося 12 “Апостолів”, ще 5 – у фондах Національної бібілотеки України ім. В. І. Вернадського.
З повною цифровою копією “Львівського Апостола” можна ознайомитися на порталі Світової цифрової бібліотеки.